Дерево пізнання добра і зла – це ще один образний вислів із перших сторінок Біблії. У книзі Буття, 3:1-7, говориться, що першим людям, Адамові і Єві, Бог дозволив споживати все, що було в раю, крім плодів одного дерева, яке росло посередині раю і називалося деревом пізнання добра і зла. Вони жили в раю, не турбуючись ні про їжу, ні про житло, ні про одяг. Вони були господарями раю і жили щасливо. Змій підмовив Єву, вона скуштувала заборонений плід і дала його Адамові. Коли вони порушили заборону,Бог змушений був вигнати їх з раю, тому що це було відкритим бунтом , який призвів до того, що всі люди стали жертвами першого непослуху і рабами гріха. Вислів дерево пізнання добра і зла вживається, коли потрібно попередити про можливість скоєння гріха.
Ще один образ із перших сторінок Біблії – дерево пізнання добра і зла. Адам і Єва жили в раю, не турбуючись ні про їжу, ні про одяг, ні про житло. Вони були господарями раю і жили щасливо. Перші люди мали доступ до всього, крім дерева пізнання добра і зла. Коли вони порушили заборону, Богові довелося вигнати їх із раю.
Скинути з себе ветхого Адама означає звільнитися від старих звичок, переродися. У біблійному контексті цей вираз означає духовно оновитися, перестати грішити. О.Білецький трансформує цей вислів наступним чином: «…скинувши з своєї психіки «ветхого Адама», почати інакше, по-новому сприймати життя і відтворювати його у своїй свідомості».
У костюмі Єви – означає бути роздягненим не лише фізично, але й оголеним духовно. Вислів походить з першої книги Біблії Буття (третій розділ), де розповідається, що до гріхопадіння Адам і Єва ходили без одягу і не соромилися. А коли згрішили, вони побачили, що голі, і сховалися від Бога. Майже всі «сюжетні повороти» цих біблійних оповідей стали крилатими словами, відірвалися від старозавітної історії і живуть у мовах багатьох народів світу як усталені мовні одиниці.
Едем це - місце, де жили перші люди, створені Богом. Ця власна назва означає прекрасну землю, багату, щедру, розкішну. Існує багато синонімічних слів і висловів, співзвучних Едему: сади едемські, райські місця, рай… На жаль, сьогодні слово Едем забруднюють, принижують, називаючи ним бари, ресторани, магазини і т.п., і це є святотатством по відношенню до Бога і до Його книги Біблії. Письменники також часто вживають це слово чи синоніми його. Наприклад О.Гончар, використовуючи один із синонімів, пише: «Перетворите планету в смердючу клоаку чи збудуєте на ній рай земний – теж залежить від вас, самовпевнених нащадків Адама…»
«В поті чола свого їстимеш свій хліб», — сказав Господь Адаму перед вигнанням його з раю. Вислів у поті чола символізує важку працю, великі труднощі, повсякденну роботу і широко вживається як образний засіб. Олесь Гончар писав: «Рано, пізно – завжди побачите їх у полі – буйвола і чоловіка, з’єднаних в живу емблему віковічної людської праці. Ось він, трудяга з трудяг, згорблений, голоногий, запнутий рушником, ось про кого справді скажеш: в поті чола добуває свій хліб…»
Брат на брата. Цей вислів відводить нас до четвертого розділу книги Буття, де розповідається про те, як Каїн убив Авеля. Непорозуміння відбулося на підставі того, що Бог прийняв жертву Авеля (ягня) а жертву Каїна (плоди поля) не прийняв. Авель зробив так, як повелів Бог, адже жертовне ягня вказувало на майбутнього Месію, тобто Ісуса Христа. Каїнами називають братовбивців, зрадників. Цей образ використав О. Ільченко: «Гострив (Мамай шаблюку), щодня,бо й тупив щодня, від каїнів усяких відбиваючись». Біблійну історію про Каїна переспівали у своїх творах Дж. Байрон (філософська драма «Каїн», І Франко (поема «Смерть Каїна») та ін. Ідею братовбивства використала Ольга Кобилянська у повісті «Земля».
Всесвітній потоп. У книзі Буття 6:11,12 записано: «… і зіпнулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю, — і ось зіпнулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі». Люди настільки грішили, що навіть думки їхні були «зло повсякчасне» (Буття 6:5). Бог сказав до Ноя:«… Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі»(Буття 6:13). Вислів всесвітній потоп інколи вживається, коли йдеться про затоплення або сильну зливу.
Ноїв ковчег. Бог звелів Ноєві побудувати ковчег для тих людей, які відгукнуться на вістку застереження і будуть вірні Богові. Також у ковчег Ной мав узяти по парі «чистих» і по сім пар «нечистих» тварин. Сорок днів і ночей не переставав іти дощ. Всі люди загинули, окрім тих, що знаходилися в ковчезі (Ноя і його сім’ї). Згодом потомство Ноя заселило всю землю. Цю біблійну історію ілюструє картина італійського художника Джованні Бенедетто Кастільоне «Проходження звірів у Ноїв ковчег». Сьогодні фразеологізм Ноїв ковчег означає сховок від чогось недоброго, притулок, захист.
Вавилонське стовпотворінням. У стародавній Месопотамії ( сьогодні Ірак) було місто Вавилон, жителі якого після всесвітнього потопу вирішили прославити себе і без Божого благословення збудувати вежу аж до неба. Бог зупинив їхню роботу, змішавши мови будівничих, і вони перестали розуміти одні одних. За задумом Божим люди повинні були розселитися по всій землі. Бог змушений був втрутитися, так як вони ослухалися Його . Вислів вавилонське стовпотворіння вживається на позначення справи, яка не буде завершена, а також на позначення безладу, галасу, метушні.
Єгипетська неволя. У біблійній книзі Вихід розповідається про те, як євреї перебуваючи у єгипетському рабстві, виконували важку і виснажливу роботу, зазнаючи при цьому приниження. Фразеологізми єгипетська робота, єгипетська неволя у переносному значенні означають тяжку підневільну працю, рабство. Ось як використовує цей вислів у своєму творі Олесь Гончар: «Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають». Бог наказав Мойсеєві вивести Свій народ із рабства, але фараон відмовився їх відпустити. Тоді Бог наслав на Єгипет десять кар. Звідси появився інший фразеологізм єгипетські кари, який вживається для опису великих нещасть. Цей вислів використав Іван Франко в одному із своїх творів: «… поля незасіяні, мільйони голодного люду, голодний, чорний, плямистий тиф ф всі єгипетські кари мучать країну» (стаття «Лев Толстой»).
Голос волаючого в пустелі. У книзі пророка Ісаї, 40:3 написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед тобою дорогу твою приготує. Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Ці слова були сказані про Івана Хрестителя, який прокладав дорогу для служіння Ісуса Христа (Мт.3:3, Мк.1:3, Лк. 3:4). У переносному значенні цей вислів вживається як даремний заклик, залишений без уваги, без відповіді.
Вовки в овечій шкурі. Цей вираз зафіксований у Євангелії від Матвія, 7:15: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині – хижі вовки ». Вовк в овечій шкурі – це заздрісна зла, жорстока людина , що приховує свої хижі наміри під маскою порядності .
Закопати талант у землю. У Євангелії від Матвія, 25:14-30, знаходиться притча про чоловіка, якийсь поїхав у справах і доручив рабам оберігати його майно; одному рабу він дав п’ять талантів, другом – два, а третьому – один (талант – єврейська срібна монета). Раби, які отримали п’ять і два таланти, пустили їх у справу, а той, який отримав один талант, закопав його в землю, бо він боявся господаря. Коли повернувся їхній пан, він похвалив перших двох рабів за те, що вони використали таланти, і покарав раба, який не скористався можливістю збагатити господаря. Сьогодні цей вираз означає не лише не використання своїх фінансів, а й можливостей, здібностей, талантів, також втрату можливості догодити Богові, керівникові, батькам.
Юдин поцілунок. Цей вислів ми знаходимо в Євангеліях ( Мт.26:47-50, Мк.14:43-46, Лк. 22:47-48). Одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа був Юда Іскаріот. Будучи людиною заздрісною, жадібною, він продав свого вчителя за 30 срібних монет юдейському синедріону на тайній вечері. Ісус сказав: «Один із вас зрадить Мене», — і подав Юді шматок хліба. Він дав йому змогу покаятися, але Юда не залишив думки про зраду. Тоді Ісус промовив: «Що робиш – роби скоріше». Юда і тут не передумав, він побіг привести сторожу в сад, де молився Ісус з учнями. Юда підійшов до вчителя і поцілував Його. Ісуса взяла сторожа, Його засудили до смертної кари і розіп’яли. Тоді Юду розкаявся і повернув священикам срібняки, а потім пішов і повісився. У переносному значені Юда – зрадник, лицемір, «батько» усіх зрадників на землі. Юдин поцілунок – це вчинок людини облесливої , яка ставить на перше місце власні інтереси (стати одним із міністрів у земному царстві Христа, на яке він розраховував). Цей вислів стосується людей, які за дружбою приховують справжню ворожість.
Крилатим став і вислів тридцять срібняків, які є символом ціни зради. Крилаті вислови, взяті із біблійних оповідей про Юду Іскаріота,вживаються як в розмовній мові, так і в художній літературі. Наприклад, в одному з творів М. Стельмаха читаємо: «Цьому нечестивцю і 30 срібляників не обтяжать ні кишені, ні совісті…»
Пов’язано із цими Біблійними подіями є також фразеологізм таємна вечеря. Геніальний художник епохи Ренесансу Леонардо де Вінчі (1452 – 1519) створив картину, яка має назву «Таємна вечеря», власне, це стінний розпис у трапезній монастиря Санта-Марія делле-Граціє, виконаний у 1495 – 1497рр. На ній зображена остання вечеря Ісуса Христа зі своїми учнями, саме ця мить, коли Ісус сказав слова: «Один із вас зрадить Мене». В образах апостолів, кожен з яких по-своєму реагує на слова Христа, Леонардо де Вінчі втілив різні людські характери і темпераменти. Драматичність задуму, сила відтворення людських характерів поставили цей розпис серед найвищих досягнень світового мистецтва. Вислів таємна вечеря став крилатим і вживається на позначення таємних зібрань, зустрічей людей, серед яких є не лише однодумці, але й відступники.
Іти на Голгофу. У Римській імперії часто засуджених до страти розпинали на хресті. Так було страчено Ісуса Христа на пагорбі біля Єрусалима на горі Голгофі (Мт.27:31-38). Саме туди привели Ісуса, Який ніс на Собі важкий хрест для власної страти. Тому вираз «іти на Голгофу» означає важку справу, страждання за когось чи щось.
Альфа і Омега. Альфа – перша, а омега – остання буква грецького алфавіту. Значення цього вислову означає початок і кінець. В Об’явлені святого Івана Богослова (22:13) читаємо слова Ісуса Христа: «Я Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець»
У нашій сучасній лексиці є багато слів, народженою Біблією, іноді люди про це навіть і не здогадуються. Так, наприклад, слово «хам» пішло від імені одного із Ноєвих синів, яких дуже непоштиво поставився до батька, чим накликав прокляття на свого сина Ханаана, родоначальника Ханаану і хананеян. Сучасне слово «хамство» стало позначати поведінку людей грубих, невихованих, нахабних і жорстоких.
Згодом це слово стали використовувати письменники в своїх творах. Ось як інтерпретує це слово Іван Гарасевич у своєму вірші «В народі кожному є Хам»
В
народі кожному є Хам
Захований,
укритий
Що
все чека, щоб плюнуть в храм
Й
священне осквернити .
Й
бувають бурі навесні
В
історії народів.
Виходить
Хам наверх в ті дні
Й
хрипить до світла : годі !
І
почина страшний танець –
Танець
наруги й злоби.
З
добра, з краси він рве вінець,
З
блюзнірством світло гнобить.
Не
дай, Господь, у час такий
Родитися
і жити .
А
нам прийшлось. О Боже, мій!
Дай
світло ще узріти !
Хай
Хам пройде !
Хай
щезне Хам
В
проваллях, звідки знявся
Дай
вздріти людям знову храм,
І
знову в нім прослався !
Загальними стали також біблійні імена такі як Пилат, Юда, Ірод. Пилатами називають людей жорстоких і лицемірних, які в найтяжчу хвилину можуть допомогти, але «умивають руки». Іроди – це надзвичайно жорстокі люди, чистіше правителі, які заради себе можуть переступити через життя невинних. Юди – люди заздрісні, жадібні і злі, а головне — зрадники і лицеміри. Ким були ці біблійні персонажі і чому їхні імена стали негативно символічними? Пилат був кесарем і мав владу врятувати Ісуса від смертної кари, але він цього не зробив, «умив руки». Ірод наказав воїнам знищити усіх немовлят в околицях Вифлеєму, щоб вбити нового Ізраїльського царя – новонародженого Ісуса. Юда – один із дванадцятьох апостолів, за тридцять срібняків продав Ісуса. П.Куліш використовує цей образ у романі «Чорна рада»: «Юда ти беззаконний!» Ці власні імена стали загальними на багатьох мовах світу.
Досить поширеним у сучасній лексиці є вираз «чаша терпіння» чи «гірка чаша». Ці слова також біблійного походження і зустрічаються у всіх Євангеліях. У Гетсиманському саду перед арештом Ісус Христос просить Бога відвернути від нього страшну чашу. У Єванглієї від Марка 14:35 перед цими словами написано: «Пройшовши трохи далі, Він припав до землі і почав молитись, щоб, якщо можливо, минула Його ця година». Тобто слово «чаша» є синонімічним до виразу «важка година», пов’язана із очікуванням зради, судилища і хресної смерті.
Сьогодні, можливо, найпоширенішими словами серед молоді є слова «крутий» або «круто». Дивно, але таке ж слово ми знаходимо у Біблії. У книзі пророка Єремія є слова: «Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої? » Подібне знаходимо у словах пророка Ісаї: «Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, — вони покрутили собі свої стежки».Отже, від виразів «крутити стежку», «крутити дорогу » і пішло слово «крутий». А «крутити стежку» означає не робити так як треба, як тобі вказують, як велить закон, а ухилятися від чогось, зокрема від велінь Божого закону. Пророк Ісая пише (55:7) «Хай безбожник покине дорогу свою, а крутій – свої задуми». Отже, у нас сформувався, так би мовити, портрет крутого. Це людина , яка ухиляється від дотримання моральних норм, Божих постанов і людських правил.
Вислів внести свою лепту вживають тоді, коли хочуть сказати: «Хоч мій внесок у загальну справу скромний, непомітний, але в нього вкладено максимум можливостей праці й зусиль». Цей вислів взятий із Євангелій, де розповідається повчальна історія про те, як багачі гордовито кидали у скарбницю в Єрусалимському храмі великі золоті монети, але від цього вони не біднішали, бо це був для них дріб’язок. Бідна вдова поклала у скарбницю дві останні лепти (дрібні монети у стародавній Греції). Ісус Христос похвалив її, сказавши, що дар вдови більший від золотих монет багачів, бо вона дала не від надлишку, а все, що мала. Образ бідної вдови з двома лептами в руці так вражав уяву читачів, що його почали використовувати, коли йшлося про чийсь скромний, але благородний і щиросердний внесок у справу.
Немає коментарів:
Дописати коментар